- вказівка
- [ўказ'і/ўка]
= указівка-ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -з'іўки/, -з'іво/к
дв'і ўказ'і/ўкие
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
вказівка
Смотреть что такое "вказівка" в других словарях:
вказівка — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири вказівки … Орфографічний словник української мови
вказівка — (указі/вка), и, ж. Керівна настанова або порада … Український тлумачний словник
указівка — див. вказівка … Український тлумачний словник
указівка — [ўказ і/ўка] = вказівка ўкие, д. і м. ўц і, мн. з іўки/, з іво/к дв і ўказ і/ўкие … Орфоепічний словник української мови
веління — (вказівка комусь зробити, виконати що н. / не робити чогось), вимога, повеління; розпорядження (у менш категоричній формі); команда (розпорядження, висловлене коротко і владно) … Словник синонімів української мови
рецепт — а, ч. 1) Письмова вказівка лікаря аптеці про виготовлення і застосування ліків, оптиці – окулярів і т. ін. хворому. Рецепт еліксиру молодості. || Спеціальний бланк із такою вказівкою лікаря. 2) Вказівка про склад і спосіб виготовлення будь якої… … Український тлумачний словник
довготерміновий — а, е. Те саме, що довгостроковий. •• Довготерміно/ва платі/жна вказі/вка розпорядження (вказівка) клієнта своєму банку на проведення деяких регулярних виплат. Довготерміно/ва по/зика, креди/т позика, що надається на тривалий період часу, на строк … Український тлумачний словник
воно — його/ (з прийм. до ньо/го, від ньо/го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., с. 1) Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником середнього роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. 2) розм. Уживається в… … Український тлумачний словник
інструкція — ї, ж. Керівна вказівка; настанова. || Зібрання вказівок, настанов, як виконувати що небудь … Український тлумачний словник
навід — воду, ч., заст. Вказівка, порада. •• Да/ти на/від дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що небудь … Український тлумачний словник
